Балакуча жінка знає сутність речей

 


Історична особа


Двоюрідна бабця зі Слов’янська казала, що нічого так не любила в юності, як малосольні огірки просто з бочки. Ламала шматок хліба, витягувала з бочки малосольний огірок, і мчала на зелені луги до дітей, овець, мрій про далекі горизонти.

Вона поправилась на малосольних огірках з хлібом, була круглою дівчиною із рум’янцями на всю щоку. Жити б їй спокійно у хаті під солом’яним дахом, родити дітей і їсти свої малосольні огірки. Але ж ні. Далекі горизонти манили.

Вона ще не знала в ті часи, що мрії збуваються. Думала – це так собі, забавка дитяча, помріє і забуде.

А її взяли і вивезли на Сибір. За куркульство, за те, що брат був бандерівцем, за те, що жила на Волині. У Сибіру схудла, виблідли її рум’янці, а за хлібом доводилось по головах йти. Була маленькою і легкою. Вилазила на чергу і по плечах, по головах, проривалась вперед. І добре, що проривалась. Бо на останніх у черзі випадали крихти, вони пили підсолену воду, щоб було ситніше, і вмирали від виснаження на шахтах. А вона жила. Бідно, голодно, важко, однак жила.

Повернулась із Сибіру справжньою комуністкою. На Західній Україні не приписували – оселилась у Слов’янську. Була однією з тих, хто мріяв про перемогу ДНР. Приховувала все життя від дітей правду про Сибір. Її внучка переїхала жити в Крим разом із сім’єю – ховалась від фашистів.

На людях розмовляє російською – щоб не прознали, з якої вона сім’ї. Побоялась виробити підвищену пенсію для репресованих, бо у пенсійному фонді дізнаються, розкажуть сусідам, і живи після цього як хочеш. Я обіцяла їй фотографії з бабусею, вона хотіла почути мій голос, питала, чи не поправилась я з віком.

Ностальгує досі за тими соковитими хрумкими огірками своєї юності. Каже, нема тепер такої їжі як колись. Хліб не такий духмяний, огірки не так хрумтять, сни сняться не такі кольорові.

Сумує за зеленими лугами з вівцями, і за пахучим вітром. Вітер у них смердить заводами та вихлопними газами, а із забігайлівки поблизу віє цілодобово вітром смаженої картоплі. Каже – від того вітру і болячки нападають, і старість насувається все глибша. Якби разочок вдихнути той ароматний вітер дитинства – тут таки помолоділа б і ожила.

Але нема більше вітру безтурботного дитинства, скільки за ним не тужи, як його не шукай. 

На початку війни не дзвонила – вона ненавиділа нас, а ми її. Ненависть була такою глибокою, відчай таким великим. Вона жила у підвалі власного будинку, і були тижні, коли навіть світла не мала. Купувала бройлерів у сусідки за безцінь, щоб мати що їсти. А сусідка хотіла якнайшвидше позбутися курей і втекти в Крим. Казала тоді бабця, якби мала зброю пішла би на барикади. Здавалось, якщо житиме в ДНР – манна небесна падатиме щодня на підвіконня. Обіцяли пенсії як в раю.

Тепер знову повернулись до звичного спілкування. Бо війна війною, а сім’я важливіша. Вона - наша жива історична особа. Ми - її персональні бандерівці. І десь в глибині душі вона вірить, що колись до нас прийде, схопить малосольний огірок просто з бочки і помчить на зелені луги, покрті пінкою ніжних молодих овець. А в обличчя їй вітер - багном, валер'яною, медункою, чебрецем, хвоєю, водяними ліліями, рястом... 


Открыть | Комментариев 8



Содержание страницы

Метки

Календарь
Август
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua