Балакуча жінка знає сутність речей

 


Настроение : ностальгійний    

Кожен хоче бути чудом


Я пам'ятаю перший курс - я малювала малюнки кульковою ручкою і таємно писала книжку, яку згодом дала почитати подрузі, а вона не повернула. Я забула про ту книжку - про любов, яка ніколи не збудеться, про дівчат, які літають на повітряних кулях у мене під вікном, про варені яйця на сніданок і про любов до осені в моєму місті.

Я малювала в усіх зошитах абстракції. Гарні абстракції. Тепер скільки не малюю - завжди виходить щось конкретне, а в ті часи - велике ніщо заполонило усю мою творчість і навіть мало своїх прихильників - всеосяжне прекрасне ніщо. Цього літа мама моїми малюнками розпалювала вогонь.

Моя подруга писала вірші. Вона виграла в кількох конкурсах поезії, і її вірші вийшли у двох маленьких збірочках, які читали захоплено усі п'яні й повсталі проти своїх батьків у темних кав'ярнях-підвалах. Там, де знаменита "Криївка" колись була кав'ярня "Золотий лев" здається, у якій було повно дешевих пельменів і дешевого пива, і в якій прищаві студенти, потопаючи у диму дешевих цигарок, читали вірші про любов.

На золотому дні нашого сп'яніння лежала віра в те, що ми унікальні. Кожен хотів бути чудом. Кожен вірив у свою казку. Кожен хотів любити - так, щоб пробрало до кісток, щоб спалило до тла, щоб зірвало не лише дах, а й фундамент.

Ми вигадували любов. Я вигадувала. Я не любила. Мені дуже хотілося, я дуже старалася, але все було якось мимо, наче в мене стріляли холостими патронами, а я вдавала, що вони справжні.

Ще одна моя подруга всім показувала свої труси. Вона трішки задирала джинси і казала - дивіться. Коли вона була в спідниці - засовувала телефон собі під спідницю і фотографувала.  Інша подруга, у палкому прагненні наслідувати попередню, крутішу, також одного разу на своєму дні народженні показала всім труси. 

- У мене метилик на піхві! У мене метелик на піхві! - кричала вона, стрибаючи по лісі у справді дуже гарних трусах з метеликом.

Ми влаштували на парі викладача історії, який прославився любов'ю до юних студенток, стрептиз. Ми сиділи у ліфчиках, щасливі від власної витівки, а до нас ставала черга бажаючих зробити фото. Викладач цю витівку ледь пережив і на перерві, тримаючись за стіну, ходив пити корвалол у деканат, липкий від холодного поту і блідий як смерть - на злодієві шапка згоріла того разу вщент.

У мене на коридорі був намальований гігантський людиножук на стіні, який плакав велетенськими справжніми очима, велетенськими справжніми слізьми.  Я тоді захоплювалась Кафкою.

Ми всі хотіли бути чудом. А потім стали дорослими, зрозуміли, що унікальних людей не буває, бо всі насправді унікальні й безглуздо навіть намагатися. Подруга, яка писала вірші, робить цілком стандартні сюжети на телеканалі. Хоча насправді продовжує писати вірші, тепер більше російською, і не про любов, а про померлу віру в чудо. Та, що показувала всім труси, стала добропорядною вчителькою англійської, інша - натхненно шукає свою другу половинку на усіх розважальних заходах міста і нікому більше не показує метелика.  

А в моїй квартирі зробили ремонт і людиножук зник навіки під товстим шаром гіпсу.

У мене на фесбуку є дівчинка-друг. Вона мені нагадала ті далекі шалені пошуки власної унікальності - смішна, закохана, юна. Обписує місто своїми віршами, присвяченими, звісно ж, йому, коханому, навіки. Чоловікові мрії, якому інші в підметки не годяться. Ламає стереотипи. Вірить у прекрасне. Прагне повстати проти батьків. І навіть періодично знаходить чудові аргументи, щоб покинути навчальний заклад. Літає. На чарівному килимі віри у любов, на хмаринці власної унікальності, на крилах неприборканої юності. Іноді, читаючи її сторінку, я така щаслива, що більше нема потреби нікому нічого доводити, що ті розхристані часи позаду. А іноді мені хочеться намалювати графіті на якійсь глухій стіні будинку і полетіти на повітряній кулі в небеса.


Открыть | Комментариев 9



Содержание страницы

Метки

Календарь
Август
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua