Балакуча жінка знає сутність речей

 


paaavlina

Меткищоденник

Любов і ненависть

Колись давно, коли ще звірі вміли говорити, я закохавалась.

Він мав великі прищі, червоні кеди, косички на голові і якийсь дурманний запах футболки, яку мені просто хотілося з'їсти, так солодко вона пахла.

Я дуже старалась, щоб з цих стосунків щось вийшло. Вигадувала всілякі сюрпризи, з ніг падала, щоб допомогти йому, коли він потребував допомоги. Але щоразу після старань не отримувала нічого. Тому істерила й скандалила, потім вибачалась, потім знову старалась і знову скандалила. Ми бігали по колу перемінної погоди мого настрою, незмінної адекватної потреби у допомозі, яку виявляв він. 

І так майже шість років.

Чарівний круг розірвала дівчина Олександра, з пишним носом, пошлим почуттям гумору і ще більшими стараннями ніж у мене - вона приїздила до нього з Київа до Львова на вихідні, щоб краще старатись, писала репортажі на його сайт. Ну і так далі. Поруч з нею він змінився кардинально. Почав колекціонувати туалетний папір. Розміщував фотографії фаллосів з повітряних кульок. Вони обоє захоплювались творчістю Ірени Карпи. 

Між іншим, мій косастий друг мене не покинув. Ми з ним пили чай напередодні розриву у його маленькій квартирі неподалік вокзалу, а за вікном голосно гриміли по бруківці машини, і перший сніг намочив моє пальто, воно зробило на паркеті велику калюжу. Ми їли печиво, говорили про ацтеків. А наступного дня, якихось десять годин по тому, я увійшла у вконтактє і побачила себе в чорному списку, а на його аватарі обличчя дівчини з пишним велетенським носом. Навіть дівчини не побачила, спершу ніс. І подумала - де він взяв такого носа? це ж не його ніс! А потім придивилась і зрозуміла, що то дівчина Олександра.

Закінчилось в них щасливіше. В чорний список він її не заніс, залишив серед друзів. Вона мала депресію, він якусь блондинку у Львові, шатенку в Києві. Я стежила за цією історією два роки після розриву. Іноді брала себе в руки, місяців два не заходила на його сторінку, а потім зривалась. Іноді він мені дзонив вночі, а я вдавала, що не знаю хто це. Одного разу привітав мене з днем народження. Не в той день. Але мене це не дуже здивувало - коли ми зустрічались, я попередежала його - любий, треба буде завтра привітати мене з днем народження, бо якщо забудеш - я ображусь. Навіщо було йому самостійно запам'ятовувати таку непотрібну дату?

Одного дня я довідалась, що дівчина з пишним носом була нашою третьою половинкою за рік до того, як ми розстались. І тоді розлюбила. Втратила інтерес до його історій. Бо пережити, що мене покинули, навіть в такий дивний спосіб, я могла. Але що мене зраджували і брехали більше року  - це відразу змінило все. Якось спогади про любов перетворилися на спогади про абсурдність моєї любові, спогади про мрії перетворилися на спогади про власну дурість - як я могла мріяти про таку дурню, якщо він мене зраджував?!! У мене почалася затяжна ненависть.

Жертви моєї ненависті опинилася на кладовищі соцмереж. Двоє. Один хлопець спробував мені збрехати, що я в нього єдина. Віднайшла ще шість єдиних і познайомила їх між собою. Відтоді в соцмережах не з'являвся, принаймні під своїм ім'ям. Інша жертва - жертва власних ілюзій. Хлопець, який думав, що можна мене бачити раз в рік і при цьому з якогось дива я вийду за нього заміж. Між іншим він таки знайшов свою половинку - дівчина, яка бачила його лише два рази, запропонувала з нею жити. Головним його життєвим кредо було - не перенапрягатися.  

Не знаю, що потім сталося. Може я вирішила більше ніколи не бути обдуреною. Може ліміт моєї любові вичерпався. Може з віком гострі емоції минають. Може відмерли якісь нервові закінчення. Але стихло все. Тиша така глибока, сон такий міцний. 

Всі такі милі, симпатичні, хороші. Я така мила, симпатична, хороша. Ми спілкуємось про натхнення, добро, погоду, байти і татуювання, про поліграфічний дизайн і ще якусь фігню, але тиша не замовкає.

Від неї закладає вуха. Від неї крутиться голова. Жодні слова не зданті її зруйнувати. 

Мій колишній мав такий статус - світ змінюється після кожного слова.

Але мій світ не змінюється після жодного слова. 

А хлопці такі багаті на слова. Схоже, вони нічого іншого не роблять, лише наповнюють світ словами, густо, вщерть, які нічого і нікого не змінюють.

Моя двоюрідна сестра розлучилася у 28, і більше не одружувалась. Я все дивувалась - чому молода гарна жінка залишається сама? Невже так важко когось знайти?

Моя тітка розлучилась у 33 і більше не одружувалась. 

Моя однокурсниця розлучилась у 27 і більше не одружувалась.

Може з віком здатність когось любити відмирає? Або потрібна певна доля наївної дурості, щоб довіряти тим, хто бреше, а брешуть всі?

Може тепер прийшов період тиші? Коли ні любові, ні ненависті більше не лишається. Коли найкраще, чого чекаєш від побачення - щоб не приставав і мав чим за себе розплатитись. А найкращий вечір з котом і книжкою.

Одного разу було щось схоже на закоханість. Кілька місяців. Здавалося - який чудовий час хвилювань, коли подих захоплює і хочеться кудись летіти. А потім ми не спілкувались і він видалив мене з друзів у фейсбуку. Мав іншу жінку. Кілька днів попереживала. Не було ілюзії любові. Був мабуть спогад про схожу історію з колишнім. Може була думка про те, що варто до когось щось відчути, і тобі підкладуть свиню. Може була думка, що емоції зайві у хороших стосунках між людьми.

І далі все тихо.

Може це старість 33? Гормони затихають, тіло починає старіти, все стає байжуішим і байдужішим. Щастя і страждання гаснуть, так і не розгорівшисть. 

Останнім часом думаю про всиновлення дитини. Може через рік усиновлю. Може дитина дасть мені ту свіжість бачення світу, якої мені зараз так бракує? Дасть мені нову енергію жити? Може крізь дитяче сприйняття я побачу цей світ захоплююче новим та прекрасним? 

Думаю, покинуті жінки, що лишилися одні з дітьми, не такі нещасні, як намагаються це подати. Значно гірше залишитися однією без дітей. Замкненою у власній тиші, як у клітці.

А ще гірше, що це навіть не депресія - цілком щасливий стан. Хороший сон. Плани на майбутнє. Нормальний апетит. Задоволення від запаху трави після дощу, шерсті улюбленого кота, від черешень і сонця, від води і озера. 

Щасливий стан тиші, яка не минає.



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных


Рекомендовал эту запись
  • (0/0)
Рекомендовал эту запись
  • (0/0)
яка нафіг старість в 33 роки ?????
  • (+1/0)
плюсую. думаю старости как такой нет. всё от нас самих зависит. можно и в 80 лет иметь вкус к жизни чего нет у большинства нынешних 20 летних.
  • (0/0)
а всиновити дитину - хороша ідея ....
  • (0/0)
ну как вариант. а можно разными другими способами завести ребёнка.
  • (0/0)
Рекомендовал эту запись

"Не бути коханим - це невдача, а не кохати - це нещастя" (с)

  • (0/0)

 



Метки

Календарь
Август
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua