Балакуча жінка знає сутність речей

 


paaavlina

Меткищоденник

Про заспокоєння

Просто треба було заспокоїтись. Така собі спеціальна дієта у часи соціальної кризи - ніякого телебачення, інтернету, жодної чашки кави за останні дев'ять місяців і діти...

Не мої діти - моєї подруги. Іноді допомагаю їй доглядати дітей. 

Війна зробила мене вегетеріанкою. Зараз усі мене ненавидять - як так не їсти м'яса. І в кожній розмові обов'язково із сарказмом про це нагадають. 

- Ти й так худюща, що з тебе виросте, якщо м'яса не їстимеш!

А я просто більше не можу. Така асоціація: обсмалена мертва свиня на подвір'ї моєї бабусі - обсмалені мертві тіла солдатів на війні... 

Колись, коли мені було шіснадцять, я рік не їла м'яса. Все тому, що мій дядтько помер просто на Великдень, коли всі роз'їхалися по селах їсти крашанки. А як його знайшли - це вже було синє тіло, яке де-не-де текло жовтою смердячою рідиною. Тіло лежало в залі, у чорному костюмі, а на кухні, що відділялася малесеньким коридорчиком від залу, господині різали ковбаси і розпаковували курячі стегенця. І в мене виникла асоціація - вбили свиню і готуємо свіжину. Відтоді вигляд м'яса і запах копченої ковбаси викликав лише нудоту.

Потім пройшло. Мені було шіснадцять. В шіснадцять все простіше.

Тепер не проходило. Останню свою курку я з'їла заради мами - мама привезла з села, мама спекла, мама зробила це заради мене і я подумала - це буде вкрай не ввічливо не їсти курку.

Цього літа більшість часу живу в горах - також без телевізора. Там великий будинок, який постійно замикають, і великі тераси, де я до півночі п'ю ромашковий чай і дивлюся на гори. Змучилась від новин. 

Моя подруга каже - це егоїзм. Вона істерить та істерично стежить за курсом долара.

- Дивився як гарно гори димлять. - Кажу їй.

- Ти така чудна. - Трагічно зітхає подруга. - Наче не від цього світу.

Вона від цього світу, переглядає каталоги автомобілів, готується купувати машину і нарікає на злидні так кризу.

- Ти бачиш, яке все дороге зараз? - каже.

А я живу на власному острові спокою. 

Вчора я дивилася як змія їсть комарів. Вона виповзла на місток над річкою, стала вертикальною пружинкою і щоразу витягувалася вгору коли бачила комара. Така маленька мила змія, наще щойно з яйця вилупилася і відразу пішла обідати. 

Позавчора я викинула в руці бджолу за вікно і вона мене не вкусила. Бджола літала по кімнаті, я підставила їй руку, вона сіла на палець і спокійно сиділа, аж за вікном полетіла геть.

Це заспокоєння.  Заспокоєння - це щастя з нічого, нізвідки, без причини.

Все в світі на своїх місцях, а якщо нема - значить буде на своїх місцях, і ніщо нікуди не подінеться, і ніщо нікуди не зникне. 

У мене з'явився друг. Він живе в Африці, араб, мусульманин, надзвичайно віруючий мусульманин. У п'ятницю закінчився рамадан і ось вже два дні він ділиться зі мною щастям. Усі мусульмани постять рамадан, і коли він закінчується вони відчувають щастя, ходять один до одного в гості, п'ють каву, їдять солодощі і вітають один одного. Кінець посту - це щастя з нічого. 

Моя бабуся завжди постила, тепер постить мама. Вони також щасливі коли закінчується піст. Це щастя з нічого.

Мабуть сенс різних духовних практик якраз у цьому і полягає - щастя з нічого. Коли ти довго собі відмовляєш у чомусь, а потім дозволяєш трішечки насолоди - виникає це щастя з нічого.

Я довго не пила кави і ось сьогодні пила - читаю книжку Володимира Лиса "Країна гіркої ніжності" і п'ю каву. Це моє власне щастя з нічого.

Моє власне заспокоєння.

Мій африканський друг багато мені розповідає. Про Бога, про Коран, про секс. Мусульмани обожнюють секс, для них він найкраще що може трапитися з чоловіком, і при цьому чоловіки одружуються.... цнотливими. У своїй переважній більшості. Чоловіки залишаються цнотливими до 30-35 років, адже згідно з їхніми уявленнями, чоловік має повністю забезпечувати жінку і її дітей, а щоб стати забезпеченим потрібен час.

Однак коли вони нарешті одружуються - вони щасливі.

Мій друг не боїться щлюбу - він спокійний. Він знає - він виконує усі правила, отже Аллах йому пошле хорошу дружину.

Цей спокій заразний - я також заспокоїлася щодо майбутнього. І навіть зрозуміла чому у нас ніщо не робить людей щасливими - вони пересичені. 

Ні в чому собі ніколи не відмовляючи, люди втрачають здатність отримувати щастя з нічого.

І заспокоєння.



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных


почему-то вспомнил "мертвый сезон",а в частности эксперименты доктора Хасса.....
  • (0/0)
Рекомендував цей запис

у нас ніщо не робить людей щасливими - вони пересичені

  • (0/0)
А чому ти часто пишеш пости, а потім їх видаляєш?
  • (0/0)
Бо потім я починаю думати інакше і цей пост більше не актуальний.
  • (0/0)
Можна закривати для коментарів... Записи справді цікаві і оригінальні, іноді хочеться ще перечитати - а воно зникло. Звичайно, твоє право, просто зауваження в голос від поціновувача творчості )
))))))))))) постараюся не стирати надалі
  • (+1/0)
Є ще опція "показувати тільки для друзів"
  • (0/0)
Я знаю.
  • (0/0)
Рекомендовал эту запись

Так, пересичені.

  • (0/0)
А ще не здатні відмовити собі у чомусь
  • (0/0)
тепер платять гроші за різні оздоровчі програми у яких людей вчать вдмовлятися від чогось
  • (0/0)
Рекомендовал эту запись
  • (0/0)
Рекомендовал эту запись
  • (0/0)
Привіт. Повліна, не можу втриматись і не запитати вас - чи ви щось пишете. Якщо -ні, то пишіть. Писати - ваше. Прочитала вашу книгу "Краса..." - хороша. Обіцялась вам написати крику, та все руки не ддоходять, я постіно в якомусь часовому цейкноті. Очікую на наступну книгу.
  • (+1/0)

 



Метки

Календарь
Декабрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua