Балакуча жінка знає сутність речей

 


paaavlina

Меткищоденник

Біженці

Мої родичі зі Слов'янська - біженці у Криму. Залишилася тільки бабуся старенька в будинку, їй занесли ліжко в підвал, і вона цілими днями там лежить - чекає смерті.

З початку війни ми їх запрошували до себе. Спершу казали, що не можуть виїхати, потім виїхали і казали, що поїдуть недалеко, тільки у Святогірську Лавру, а потім опинилися в Криму, біженцями.

Бабуся до нас часто приїздила - рідна сестра моєї бабусі. Розповідала про тяжку бідність у Слов'янську. На ногах мала завжди розтоптані туфлі, навіть взимку - взимку вона їх одягала на в'язаний носок. Ми їй завжди давали гроші. Родичів у нас багато, то вона так і ходила по хатах. І їй давали гроші - на хімію для доньки, хворої на рак, на операцію для внучки, яка осліпла після весілля - молодятам подарували весільний подарунок із бомбою, вибухнув, коли вона відкривала коробку. Її син покінчив життя самогубством - теж давали гроші, вже не пам'ятаю на що.

Одна родичка із села дала тільки 20 гривень. Бабця сміялася з такої "подачки", бо шо то є - двадцять гривень? Треба давати більше.

У мене в ті часи були свої пореби. Я хотіла сумочку якусь зелену, якась така сумка мені дуже подобалася. Мама обіцяла купити - то був перший чи другий курс універу. Але залишилася я, звісно, без неї - у них горе, проблеми серйозніші, треба дати туди.

У них там все були завжди проблеми серйозніші - серйозніші за нові джинси, за каналізацію в селі, яку ми десять років планували робити, за море для сім'ї. У них все було на грані - алкоголізм то внучок, то зятя, то доньки, то депресія, то зрив, то рак... 

- Якби компанії інші! - казала бабця тоскно, дивлячись, як ми з друзями весело проводимо час без горілки. - У них всі такі компанії. 

У них все з горілкою. Це - ознака заможності, бо якщо може людина купити горілку, значить має за що.  Внучки не вчилися - хай вчаться негарні, гарні заміж виходять. Десь така була в них філософія. І моя мама з вищою освітою, і я зі своїм універом - викликали легку насмішку. Раз заміж ніхто не бере, значить мусять вчитися - щось таке.

Одного разу до нас приїхала її донька, відразу після розлучення. Вона тоді казала моїй мамі:

- Как я вам завідую. У вас єсть і сємья, і Бог, і развлєчєнія, а в нас только за столом посідєть і о жизні поплакать. 

Потім мама їздила до них, возила їм якісь продукти, те, що росло в нас в селі на грядках.

- Мнє дєньгі нужни, деньгі, у мєня хімія за мєсяц, - казала їй жіночка.

До хімії вона так і не дожила. Їхня бабця хотіла повернути ті гроші, які ми давали на лікування, але потім внучка святкувала новосілля на новій квартирі, потім ще якісь справи були - не повернула.

Сьогодні вони до нас не їдуть, бо у нас американці і правий сектор.

- Ви, бандеровци, нас убіваєтє, а ми к вам паєдєм? - кажуть, - У вас канцлагєря для рускоговорящіх строят - ми к вам паєдєм?

Бабця зі свого підвалу далі дзвонить. Виїхати відмовляється, а дзвонити дзвонить. Правда не до нас, а в Київ. Каже - такі злидні, бідність, дівчатка в Криму, в таборі для біженців, їдять що принесуть, навіть їжі нема нормальної. Бідолашненькі - бідність і не відомо чи буде куди вернутися, квартири розбомблять американці з правим сектором і стануть дівчатка бездомними. З Києва дзвонять нам - це ви так народ налякали, що бояться до вас їхати, це ви бандерівці, тому родичі краще будуть бомжувати у таборі для біженців, аніж поїдуть до вас.

Є тільки одне але. Мої родичі в Слов'янськ потрапили із Сибіру, куди їх у 48 році заслали, бо вони... бандерівці. 



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 32

Рекомендовал эту запись

и так все у нас..к сожалению.

Рекомендував цей запис

Отака х..ня, малята!

у моей крестной в Славянске брат живет, и поначалу он был рад приходу России, но теперь уже другого мнения..

Русский мир - он такой... бессмысленный и беспощадный!

класна стаття...

ща - зафейсбічу її та - загуглю.

Автор - сподіваюсь,  не проти? Посилання на ХБ дам обов*язково. 

Рекомендував цей запис
Рекомендовал эту запись
"молодятам подарували весільний подарунок із бомбою" - я думав, таке тільки в кіно буває
Певно, ідіоти якусь петарду занадто велику всунули... Даунбас паражняк нє гоніт!
ще до засилля фейєрверків я не знаю петарди, яка б так просто була у продажу і вибухала від розпакування подарунка
мама розповідала, що колись давно наша бабуся їздила на Донбас купувати вату на ковдри - в ті часи, коли ковбаса була дешева, а ковдр взагалі не було. Так от, їх на поїзд садила міліція, щоб місцеві мирні жителі вату не вкрали)))
( коментарий удален )
Взагалі то три хімії вона взяла, до четвертої просто не дожила. За ті гроші, які їй зібрали, в тому числі - 20 гривень. А допомагати ніхто не зобов'язаний. Тим більше троюрідній тітці, яка навіть не вважає за потрібне навчитися розмовляти мовою своєї сім'ї. А тєкстік показатєльний, бо народ невдячний. Це по-перше, а по-друге яким треба бути зомбі для тог, щоб все життя користуватися допомогою "бандерівців", а потім сказати - ви нас убіваєтє. Вже не кажучи про мову - три покоління живуть в Україні, родом із України - і навіть невважали за потрібне вивчити мову своїх предків, тому бояться концтаборів для росіськомовних. Це ж яка безпробудна тупість та невдячність!!!
( коментарий удален )
а дом не розбомбили поки що, бо місто привиди американців так ні разу і не бомбили
какой показательный комментик! какая откровенная тупизна!!!!!!! и - идиотизм!!!!
Рекомендовал эту запись
Рекомендував цей запис
Рекомендував цей запис
Рекомендовал эту запись
Рекомендував цей запис
Рекомендовал эту запись
Рекомендував цей запис

 



Метки

Календарь
Июль
ПнВтСрЧтПтСбВск
     
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua